ЛЕГЕНДИ ЗАКАРПАТТЯ

 

♦ Хустський замок ♦

Пинтя опришкував на Закарпатті. Він позирати не міг на нестерпні кривди над людьми, непосильну панщину, військову муштру у частих війнах. Коли увидів, скільки людей зганяють на роботи у Хустський замок, то задумав його розбити. За Тисою на горі змайстрував Пинтя з явора гармату, обкував її залізничними обручами, набив пороху, каміння, підків і вистрілив тим у замок. Уліз на дерево побзерати, чи треба ще стріляти, та жони устелили полотно білити під горою, а він гадав, що то валяються уламки замку. Так стіни замку, хоч і розбиті, та залишилися стояти дотепер.

 

♦ Вольногора ♦

Карпати, чарівні Карпати! Вкриті густими лісами, сповнені величі та краси, вони не раз ставали мовчазними свідками непростої долі свого народу. Були часи, коли справжня воля жила тільки на верхів'ях Карпат, разом з орлами і гірськими вітрами. Там знаходили своє пристанище опришки – карпатські робін гуди, серед яких окрім українців були й угорці, словаки, румуни, поляки - всі, хто виявляв щире бажання пристати до боротьби проти соціального поневолення людей. Впродовж чотирьох століть ходили опришки плаями і нетрями гір на пограниччі Речі Посполитої, Австро-Угорщини та Румунії, ховаючись у печерах, одна з яких і до цього часу стоїть неподалік с. Лісарня. Неприступні верхи, непрохідні пущі та повна підтримка селян забезпечували успіх боротьби прославлених народних героїв, які здійснили вагомий внесок у скасування кріпацтва на західноукраїнських землях. Заповітні мрії опришків про свободу, справедливість і щасливе життя людей старанно оберігали у своїх долонях самі Карпати. Адже кожна гора ставала для них рідною домівкою і лоном такої жаданої волі – їхньою Вольногорою...

 

♦ Опришківська печера ♦

Давно, коли лісами гуляли опришки, вони мали і тут своє місце. Недалеко від Лісарні є відлюдна мармурова печера. У ній опришки пересиділи не одну злу годину. У середину печери ніхто не може дістатися, бо кажуть, що опришки скарб закляли. Були такі, що пробували йти із свічкою, але свічка гасне. А якщо б котрийсь туди дістався, то багато би там увидів: є там і пістолі, і ножі, і вся земля вистелена грішми. А ще там стоять гордови: в одному тільки золоті дукати, в другому - срібні талери, а в третьому - мідні гроші. Адже коли в опришків було багато грошей, то не всі роздавали людям, а й ховали для закупівлі зброї, на чорний день та й аби було що дати людям і на другий раз. Кажуть, є у печері кабанячі шкури, а в них зашите справжнє золото. А по кутках стоять ковані скрині, і в них дорогоцінні речі - фінджята, персні, свічники, намиста й інші коштовності, яких і не полічити!.. Кажуть, від усього того блиску у печері світиться, як од сонця!